Митченківська філія І-ІІ ступенів Батуринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Григорія Орлика Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області

Приміщення Митченської середньої школи.

           На початку 30-х років в державі запроваджено обов'язкову семирічну освіту. Приміщень для навчання в середній школі не було і навколо села не було будівельного матеріалу та лісу. Державні діячі «поклали око» на приміщення церкви Святої Великомучениці Варвари. Розпочалося будівництво цієї церкви у 1945 році. Будівельним матеріалом був сосновий брус, товщиною 18 см, зовнішня і внутрішня сторони бруса були старанно обробленні в ручну фуганком, нижня сторона бруса злегка жолобкувата, верхня сторона бруса оброблена рубанком, що забезпечувала щільне прилягання брусів. До початку будівництва школи приміщення церкви довго збереглося, бо наші предки знали коли пилять дерево для будівництва. Пиляли в період від «Воздвиження» (27 вересня) до «40 Святих» (22 березня), коли був відсутній рух соків у деревині та приймалося до уваги положення місяця. Не пиляли перші два дні «Нового місяця» та під час «Повного місяця». Так от, з цього приміщення церкви вирішили побудувати приміщення Митченківської семирічної школи. Таким чином: розв'язувалося питання приміщення школи і в активну фазу вступала боротьба з релігією, бо як вважали більшовики, релігія - це опіум для народу. На території кладовища поряд з церквою викопали траншею під фундамент. Надгробні ? опустили в траншею, могили зрівняли із землею. Боротьбу із релігією проводили не тільки в Митченках, а і в сусідніх селах, в тому числі і в Осічі, де діяв Батуринський Миколо-Крупицький монастир. Будівлі монастиря почали розбирати, а із розібраної монастирської цегли в Батурині спорудили приміщення райвіськомату і почали споруджувати в Батурині двоповерхове приміщення школи, яке було введено в експлуатацію 1960 року. Частина церкви Осіцького монастиря було використано в Митченках для будівництва фундаменту і цоколя школи. Також була використана цегла із Митченських цегляних заводів: Черняховського та Куштурного Митрофана. Розбирати приміщення Варварівської церкви накинулись воєвничи атеїсти, це в минулому наймити, голодранці, холуї, запроданці. Парафіян охопив жах, коли вони спостерігали за цим актом вандалізму. Святі дари аншимінс, Євангеліє, хрести, посуд, церковні книги, вікони, святі реліквії подаровані подружжям Старановських безслідно зникли. Для воєвничих атеїстів не було нічого святого. Розібрали приміщення церкви в 1934 році, а у 1937 році було введено в експлуатацію двоповерхове приміщення семирічної школи на 12 класних кімнат. Приміщення мало четверо вхідних - вихідних дверей: парадний вхід, господарський вхід і двоє дверей на першому і другому поверхах на випадок нестандартної ситуації, наприклад пожежі. 23 великих вікон розміром 180 мм х 180 мм і 54 малих вікон розміром 180 мм х 90 мм. В п'яти класах малі вікна, а у семи класах по троє вікон великих розмірів. Приміщення Митченківської семирічної школи було збудоване під керівництвом інженера-будівельника Іванова з Чернігова і місцевого прораба Откидача Федора. Приміщення було найкращим серед шкіл Батуринського регіону і в 1938 році школу перевели в десятирічну з назвою Митченська середня школа, перший випуск якої відбувся 21 червня 1941 року. Новий навчальний рік розпочався 1 вересня 1941 року, але після захоплення німцями Митченок у вересні 1941 року навчання припинилося і в період з 1941 - 1942 років не було. В приміщенні школи проживали німці і тимчасово перебував штаб Гейнца Гудеріана - командуючого німецькою танковою армією. Слідуючий навчальний рік 1942 - 1943 розпочався не першого вересня, як завжди, а першого липня і працювала тільки початкова школа. Починаючи з 2 класу вивчали німецьку мову, заняття проводилися в приміщеннях церковно-приходських шкіл, тільки не у двоповерховому приміщенні. В довоєнний час на шкільному подвір'ї було споруджено майданчик для занять військово-прикладними видами спорту. Поряд навчальні грядки, в оточенні біговою доріжкою у формі еліпса і прямою стометровою доріжкою. Після визволення села від окупантів 6 вересня 1943 року відновила роботу Митченська середня школа, другий випуск якої відбувся 20 червня 1945 року. Учні навчалися у двоповерховому приміщенні, в приміщенні Земської школи, в приміщенні Покровської церковноприходської школи і в приміщенні спасівської церковноприходської школи. В 60-х роках Митченський колгосп імені Калініна досяг значних успіхів у виробленні сільськогосподарської продукції і був мільйонером. Було вирішено за кошти колгоспу спорудити нове цегляне приміщення Митченської середньої школи. Були проведені розвідувальні роботи. Але будівництво нового приміщення школи керівництво Бахмацького району опротестувало. Більшість колгоспів Бахмацького району були боржниками перед державою. За вказівкою «зверху» банківські рахунки всіх колгоспів списали. Для розв'язання проблеми з нестачею шкільних приміщень було прийнято безглузде рішення, розібрати будинок Стефановського, перевести деталі на подвір'я школи і змонтувати шкільне приміщення для початкових класів. Доки перевозили, частину деталей розікрали. Для монтування будівлі прийшлось розібрати приміщення Земської школи, щоб була заміна вкраденим деталям, фундаментом будинку Стефановського були стіни підвального приміщення. При переході із семирічки на десятирічку парадний вхід в приміщення було демонтовано, у вестибюлі змонтовано перегородку, де було утворено десять класних приміщень. Господарчий вхід в школу став основним. Двоповерхове приміщення було споруджено поряд з церковноприходською школою, яку після воєнний час називали «флігель». Обігрівали флігель грубами-голандками, в яких спалювали дрова і торф. Обігрів був недостатній. держава дбала про здоров'я підростаючого покоління. В одному з класних приміщень флігеля спорудили ? з мурованим у неї 100-літровим котлом для приготування чаю, споруджували ? з порушенням правил техніки безпеки, її поставили безпосередньо на дерев'яному полу, і навіть без термоізолятора. В процесі тривалої експлуатації глиняний шов висипався, жар почав випадати під пол. І 04.04.1993 року о 4-год ранку флігель загорівся, але своєчасне загорання помітив тракторист, який проїздив мимо. Гасили декілька пожежних бригад. Найбільш професійно працювала пожежна бригада Батуринського льонозаводу. Приміщення врятували, але подальшу його експлуатацію санітарна служба заборонила. Фізичний кабінет з його наочністю було перенесено в двоповерхове приміщення школи.    Стіни двоповерхового приміщення ззовні по клинцьовані, обмазані глиною і побілені. Побілку регулярно проводили чотири техпрацівники, в обов'язки яких входило прибирання приміщень і опалювання грубок. в 1990 році школу ззовні облицювали оргалітом, пофарбували і запустили водяне опалення не через радіатори, а обігрів здійснювався гарячою водою, яку прогонили трубами.
5 травня 2001 року в другій половині дня двоповерхове приміщення школи загорілося. Гасили декілька бригад пожежників. Повністю вигоріло горище, другий поверх приміщення довелося демонтувати. Відремонтували перший поверх і частково змінили розташування класних кімнат. Учительську перетворили на класне приміщення, а місце розташування сходів з першого поверхів на другий обладнали під учительську і вхідні двері демонтували, а на їх місці розмістили вікно. На місці розташування середнього вікна в коридорі розташували вхідні двері. Зовнішні стіни обклали білою цеглою. Дах зробили іншої конструкції. На сьогодні приміщення має привабливий вигляд як ззовні, так і в середині. Як недоліки слід відмітити відсутність кабінету біології, до речі найкращого серед шкіл Бахмацького району, відсутність кабінету фізики, хімії, а також відсутність наочності.